3 Июня 2009
«Ефективність арбітражу залежить від передбачуваності того, чи буде примусово виконана арбітражна угода й арбітражне рішення».
У сучасній світовій практиці більшість великих комерційних суперечок вирішують не державні суди, а комерційні арбітражі , оскільки рішення державних судів, як правило, можуть бути оскаржені через низку причин. Деякі правові системи держав передбачають більше двох інстанцій, по яких може рухатися справа в суді, до його остаточного вирішення. Водночас, правові системи рішення комерційного арбітражу інколи є остаточними і оскарженню не підлягають. А в тих країнах, де рішення арбітражу може бути оскаржено, перелік можливих причин оскарження значно вужчий. Рішення арбітражу не може бути примусово виконане без акта державного суду. Однак найчастіше підстави, за якими державний суд може відмовити в примусовому виконанні арбітражного рішення, жорстко обмежені. Таким чином, відносна швидкість розгляду суперечки й остаточність рішень арбітражів порівняно з державними судами мають істотну перевагу.
Рішення арбітражів швидше визнаються і виконуються за кордоном, ніж рішення державних судів. Це пояснюється тим, що Нью-Йоркська конвенція (укладена у місті Нью-Йорк в 1958р., далі Нью-Йоркська Конвенція) про визнання і виконання іноземних арбітражних рішень 1958 року не має аналогів за географічним охопленням серед міжнародних угод про визнання і виконання іноземних судових рішень.
Згідно ст. 9 Конституції України міжнародні договори, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, входять до національного законодавства України, відповідно до Закону України від 10 грудня 1991р. «Про дію міжнародних договорів на території України» такі договори застосовуються в Україні в порядку, передбаченому для норм цього законодавства.
Україна, як учасниця Конвенції про визнання й виконання іноземних арбітражних рішень взяла на себе зобов’язання визнавати арбітражні рішення як обов’язкові й виконувати їх відповідно до своїх національних норм, які не повинні суперечити цій конвенції. Зокрема, Нью-йоркською Конвенцією визначено, що вона застосовується щодо визнання й виконання арбітражних рішень, постановлених на території іншої держави, ніж держава, де запитуються їх визнання й виконання, за спорами, сторонами в яких можуть бути як фізичні, так і юридичні особи. Вона застосовується також щодо арбітражних рішень, які не вважаються внутрішніми рішеннями у тій державі, де запитується їх визнання й виконання. Йдеться про арбітражні рішення, постановлені як арбітрами, призначеними в кожній конкретній справі, так і постійними арбітражними органами, до яких сторони звернулися (ст. 1) відповідно до їх письмової угоди про зобов’язання передавати в арбітраж усі або які-небудь спори, що виникли або можуть виникати між ними у зв’язку з будь-якими конкретними договірними чи іншими правовідносинами, об’єкт яких може бути предметом арбітражного розгляду (ст.2).
Основним критерієм «іноземності» арбітражного рішення є критерій місця винесення арбітражного рішення. Оскільки Нью-Йоркська конвенція застосовується відносно визнання та приведення до виконання арбітражних рішень, винесених на території інших держав, аніж тих, де запитується визнання та приведення до виконання таких рішень, рішення буде «іноземним», якщо воно винесене на території іноземної держави відносно держави, у якій запитується визнання та приведення до виконання рішення. Під цей критерій підпадає більшість арбітражних рішень, визнання та виконання яких здійснюється відповідно до Нью-Йоркської конвенції.
Другим, додатковим критерієм віднесення арбітражного рішення до «іноземного» і, відповідно, до сфери застосування Конвенції є встановлене в зазначеній вище статті Нью-Йоркської конвенції правило, відповідно до якого Конвенція застосовується також до арбітражних рішень, які не вважаються внутрішніми рішеннями у тій державі, де здійснюється їхнє визнання та приведення до виконання.
Таким чином в Україні рішення іноземних арбітражних установ є обов’язковими і підлягають обов’язковому виконанню у відповідності до національних процесуальних норм, в силу дії Нью-йоркської конвенції, не залежно від наявності в українському законодавстві спеціальних норм, які це регламентують. Проте, якщо говорити про рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України та Морській арбітражній комісії при Торгово-промисловій палаті України, які необхідно привести до виконання в Україні, Конвенція не підлягає застосування, оскільки такі рішення є внутрішніми, а отже питання виконання цих рішень на території України має вирішуватися національним законодавством.
За весь час діяльності МКАС та МАК у законодавстві України не було спеціальних норм щодо порядку приведення їх рішень до виконання (З 1995 р. по 2000 р. відповідно до ст. 349 ЦПК УРСР рішення МКАС та МАК при ТПП України були виконавчими документами, а отже, в цей період була відсутня необхідність у запровадженні спеціальних норм щодо порядку приведення таких рішень до виконання. Відмова від цього підходу в 2000 році була виправданою та відповідає світовій практиці).
Донедавна в ст. 3 ЗУ «Про виконавче провадження», де міститься перелік виконавчих документів за рішеннями, що підлягають виконанню державною виконавчою службою і згадки не було про рішення МКАС та МАК при ТПП України, говорилося лише про виконавчі листи, що видаються судами, та накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду, але відповідно до ч. 4 ст. 1 Закону України «Про третейські суди» «дія цього Закону не поширюється на міжнародний комерційний арбітраж».
5 березня цього року Верховна Рада України ухвалила Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності третейських судів та виконання рішень третейських судів». В цілому цей закон є негативним, як на мене, оскільки компетенція третейських судів звужена до такої міри, що вони становляться фактично недієздатними та нікому не потрібними. Де-факто інститут третейського розгляду спорів в Україні знищується. Проте, цим же законом внесено зміни до ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема відтепер державною виконавчою службою підлягають виконанню такі виконавчі документи, як виконавчі листи, що видаються судами, та накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду, Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України та Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України, дане положення є досить позитивним, так як рішення іноземних арбітражних установ виконувалися і сьогодні виконуються в силу дії Нью-йоркської Конвенція, а рішення внутрішніх арбітражних установ України ж виконувалися за аналогією закону, сьогодні ж будуть виконуватися в силу прямої вказівки спеціального закону. Сам порядок отримання виконавчих листів, наказів господарських судів на підставі рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України та Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України детально не прописаний на законодавчому рівні, Глава I «ВИЗНАННЯ ТА ЗВЕРНЕННЯ ДО ВИКОНАННЯ РІШЕННЯ ІНОЗЕМНОГО СУДУ, ЩО ПІДЛЯГАЄ ПРИМУСОВОМУ ВИКОНАННЮ» розділу VIII ЦПК України регламентує порядок визнання рішень іноземних судів, ст. 81 ЗУ «Про міжнародне приватне право» встановлює, що в Україні можуть бути визнані й виконані рішення іноземних судів, а також рішення іноземних арбітражів та інших органів іноземних держав, до компетенції яких належать розгляд цивільних і господарських справ, які набрали чинності (оскільки ця стаття називається «Рішення іноземних судів», які можуть бути визнані й виконані в Україні», можна вважати, що вона дає визначення терміну «рішення іноземних судів» і однозначно розуміє під цим терміном також іноземні арбітражні рішення про те аж ніяк не внутрішні рішення, якими є рішення МКАС та МАК при ТПП України; таким чином, ця стаття усуває прогалини, які є в ЦПК України, і дає відповідь, які саме рішення слід розуміти під терміном «рішення іноземних судів».
Після вступу зазначеного вище закону в законну силу, деякі юристи говорили про неможливості виконання на території України рішень іноземних арбітражних установ, так як відтепер державною виконавчою службою у відповідності до ст. 3 ЗУ «Про виконавче провадження» підлягають виконанню зокрема виконавчі листи, що видаються судами, та накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду, Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України та Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України, з чим не можна погодитися, адже Україна, як учасниця Нью-йоркської Конвенція визнає іноземні арбітражні рішення як обов’язкові й виконує їх відповідно до своїх національних норм.
Богдан Нищій,
юрист Юридичної корпорації "Принцип".
