10 Ноября 2008
Що робити , якщо вас не пустилиу розважальний заклад
Заклади громадського харчування, розважальні заклади – все це організації, які у відповідності до чинного законодавства України взяли на себе обов'язок надавати послуги усім, хто цього бажає, тобто укладати з останніми публічні договори.
Відповідно до ч. 1 ст. 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Проте, досить часто на практиці виникає ситуація, коли людину, яка заздалегідь планує відпочити, наприклад, у клубі,і пристойно одягнулася, просто не пускають у вибраний нею розважальний заклад, пояснивши ситуацію фразою охоронця: „Адміністрація клубу має право відмовити Вам у вході без пояснення причин”. Настрій миттєво псується, і хочеться вже не веселитися, а доводити свою правоту. А це справа абсолютно марна. Постає питання чи це законно. Хтось, як то кажуть, повернувся і пішов, а комусь знайомство з дискримінацією завдає моральної шкоди. Адже необґрунтована відмова може спровокувати психологічний дискомфорт, невпевненість в собі, зниження самооцінки.
Відповідно до положень Цивільного кодексу України умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом.
За всіма споживачами однаковою мірою визнається право на задоволення їхніх потреб у сфері торговельного й інших видів обслуговування. Встановлення будь-яких переваг, застосування прямих або непрямих обмежень прав споживачів не допускається, крім випадків, передбачених нормативно-правовими актами (ст. 17 ЗУ «Про захист прав споживачів»).
Аналіз цих положень дозволяє дійти висновку, що так звані внутрішні правила розважальних закладів, відомі усім як „dress code” (правило, відповідно до якого у клуби, ресторани, чи дискотеки тощо допускаються особи, одягнені лише встановленим чином) і „face control” (правило, відповідно до якого в ці заклади допускаються особи, які відповідають певним вимогам до зовнішнього вигляду, стану, поведінки) є не зовсім законними.
Перше внутрішнє правило повністю відповідає чинному законодавству, якщо умови „dress code” заявляються в оферті і, відповідно до правил публічного договору, застосовуються до всіх без винятку клієнтів. Виняток - „індивідуальний dress code”, тобто ситуація, коли адміністрація закладу оцінює одяг клієнта по критеріях пристойності, придатності, вартості, допустимості в цьому закладі, а також із власних міркувань (найбільш поширений на практиці). Така форма „dress code”- пряме порушення законодавства.
„Face control” –порушення конституційних прав людини. Аргументи ж рестораторів про необхідність захистити клієнтів від людей з маргінальними схильностями до справи жодного відношення не мають. Для суспільної безпеки є міліція, яка і має цим займатися. Підтримка порядку – це її прямі обов'язки. А необґрунтовано, без пояснення причин відмовляти людині у вході в заклад не можна. Відмова ж в обслуговуванні через колір очей, форму галстука або марцу взуття – це не що інше, з правової точки зору, як дискримінація.
Відповідно до ч. 4 ст. 633 Цивільного кодексу України - підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг).При необґрунтованій відмові підприємця від укладення публічного договору він має відшкодувати збитки, завдані споживачеві такою відмовою.
Чинне законодавсво Україн взагалі не містить таких понять як „dress code” і „face control”, не містить положень, які б надавали право підприємцям надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору. Отже, можна відзначити, що відсутність чіткого законодавчого визначення, а також встановлених спеціалізованих правил надання послуг породжує порушення прав споживачів в нічних клубах, танцювальних клубах і дискотеках. Хотілося б щоб у найближчому майбутньому були прийняті спеціальні Правила надання культурно-розважальних послуг, які дали б чітке визначення цьому виду послуг, встановили б межі і обмеження "внутрішнього правового сепаратизму" в культурно-розважальних установах.
Якщо ж Вас не пустили у бажаний розважальний заклад Ви маєте усі підстави подати на його власника в суд, просити відшкодувати завдану моральну шкоду. Звичайно, це досить тривала процедура ,а з урахуванням специфіки діяльності української судової системи не завжди ефективна. Словом, шкідливі „dress code” і „face control”, незаконні. Але обійти їх не можна, а свої права захистити дуже непросто. Тому порадимо: перш ніж вирушити в модний „пафосний” заклад, поцікавтеся у досвідчених друзів, кого там не люблять.
Нищій Богдан, юрист ЮК «Принцип»
